|
Гілки
Вони туди прибули вічність перед нами
Слухали стогін землі і вкривалися птахами
Дощу раділи ніби сонцю
Від сонця не ховались
З долонь напували звірину
В нев’янучих садах без огорож
Зізнавались привселюдно в коханні
Ніщо не було їхнє усього було вдосталь
Поцілунками народжували і виховували дітей
Завжди був день
Аж поки ми не вдерлись
Курявою з-під ніг закрили їхнє небо
Їхні прохання були даремні
Гілки дерев прогнулись від тіл нікчемних
Ми не мали жалю і наша матір
Поїла нас кров’ю їхніх немовлят
Позаду нас попереду щільний запах
На смерть вони трималися за руки молитовно
А потім впав червоний град
Опісля їхній бог нас відіслав наліво
Пап’є Маше
знайди купи і запали замість мене дві високі
чорні свічки-сестрички
.
залиш
.
на гарячих могилах невротиків і психопатів
щоби пам’ятали про моє призначення
.
поки я є
.
киває пальцем дух що душив мене вночі заціпенінням
мене не вмовив на змову проти мови
.
тори
.
знайди мені купи мене запали в мені
мене самого на цигарку
.
від кашлю
.
на тій виставі бездарного Пап’є Маше
.
помираю
по
віль
но
.
т
і
л
о
м
.
.
.
Скіф відходить
Щасливої дороги вузькими свідомості коридорами
І літньості невизначених почуттів!
Хтось, десь, чомусь вбачає у тобі хвилинами
Впертого Змінювача Перебігу Подій...
Йди, це гра така, іти, щоб інші замислилися,
Чому хтось вперто імпозантно від них бреде...
Світ крутиться навколо вказівного пальця.
Вдихай перерви - зміцніють нерви, орле!
вовки не стадами вмирають - по-одному
а у твоїх кишенях пів-воза солі як солодка заповідь
і варто
замаїти холодильник клейкими картками
напам’ять вивчити імена усіх святих
і не забути підкорених земель узяти мапи
терпляче дочекатися на код доступу
із адреси god@bless.you
дуже покірно, бо там буває сервер висне
Krakowskie Przedmieście
На Краківському Передмісті сновигають
По-одному сплячі маври й іспанки
Бароко мені на пальцях відбилось
Звивинами твоїх недосяжних локонів
Видіннями війни дощу і снігу
На розпеченій глині відбитки кістяків
Прадавніх риб вказують на дзвін
Той що ти перша побачила лежачи
На бруківці як сніг а я дощем був
Ми ж тоді забули адресу готелю
І заснули на лавці серед лози
Роздали всі цукерки дітям нічиїм
Краків несхожий на картинах
Крихти хліба голуби споживають
Між нами
Молитвами розмочивши пастелі
Художники в смішних беретах
Шпаклюють мрії спостерігаючи
На ситих голубів що звили гнізда
На дзиґарі
Художники малюють Львів
Мініатюра Pro.між.Сторінками
присвячується львівським водіям маршруток і їхнім пасажирам
Збандурили козацької мелодики
Перечепили кралю на дитмайдані
На вкрадені накупили вітряків
І флейту стару в непоганому стані
Оксана ахала
Морозиво тануло на грудях
Ірина впріла
Вона також повітрям диха
Олесь знітився
Ґудзики розстібалися самі
Андрій заснув
У Нелі на колінах
Івона кричала в слухавку
Вона хотіла вибратися звідси
Мала Оленка плакала
Як нагадала про пропалу кицю
Львів шліфується на переходах
Львів хизується і шкірить зуби
Львів надихає моряків безводдям
Трам там там
Трамвай
Та та та
Таксі
Мур мана мана
Маршрутка
Це тут основи творяться
Тут формується свідомість
Тут форматується свідомість
Тут фармазолиться підсвідомість
І Фройда вигадали теж у Львові
Вибудуйте хмарочоси червоні
Зберіть харчів на зиму для голубів
Зашифруйте шильди крамниць
Дайте голодним здорову їжу
І це буде Нью Йорк
Заклейте очі мені пластиліном
Вуха і ніс забийте жмутками волосся
І повезіть у Львів
Думаєте не впізнаю
А дарма
Піт Львова є своєрідний
На смак
Махорки змоченої портером
Літопису пропахлого вогнем
Жіноцтва у французьких олійках
Забудьбудьків що живуть у сусідок
Їх впізнаю по свіжих краватках
І колись як мені буде сорок
І матиму дружину
І діток
Яких не покину
Я гортатиму книжки в яких
Між сторінок
Триматиму
Троянди і пасма волосся
Львова
Базари, меблі і цвинтарі...
- О, що за зустріч! (What’s a beautiful fuck?!)
- Де бисьмо ся здибали ліпше? (Come’ on baby! Harder!)
Базари...
Ви як оази для фабрикантів, п’яних сіромах, бідолашних тіток.
Вночі ви не схожі на себе, як вимита з пудри повія лягає спати.
Вночі базарами добре вигулювати вівчарку і пускати на спокій
Димок марихуани, тобто щось, що бридко курити; воно занадто
Примарне, солодке і веде зручно кудись, кудись не туди.
Базари це розкидані рої схожі на мій мозок, серце і руки. Часом і душу.
Вони буцімто під контролем, але діють приховано, самостійно, постійно...
Меблі...
Колись, років зо два тому друзі приволокли мені додому, на іменини, з базару,
Таскаючи за порепану ногу старого стола. Стіл є темно-бордового кольору,
Скрипить і потиху проклинає півмиски із кавою з чорносливом і корицею.
Мисливські чоботи й собі поскрипують в покутті й тягнуть мене на лови.
Мисливці не люблять базарів, не сміються із жартів зі шпальт;
З любові до життя й виживання пунктують здобиччю траєкторії часу.
Мій мозок з мисливцями і постійними атаками безсонних вовків
Красується вивіскою МегаБазар і схожий на цвинтар, звідки постійно
Снують поодинокі мерці, вилазять назовні з-під кам’яних плит,
Лунко вириваючи замки облізлих і померхлих вагончиків, шукаючи щось,
Про що ніколи їх не встигаю спитати. Коли ці небіжчики стають видимі –
Якраз тоді їх і найважче побачити...
Базари мають безліч картин, наприклад:
Кадр Перший: Дарвін свариться з Богом;
Кадр Другий: Ч. Дарвін вчить граматики і етики мавп;
Кадр Третій і Останній: померлому Чарльзу зеленоока мавпа наслиненим пальцем малює хрестик на лобі.
Або:
Ґотичний височезний замок-фортеця. Замком орудує і келіями править Король Коґіто,
Що був Panem Cogito у Збіґнєва Герберта. Тепер він у короні півбога, граючи Бога,
Примиряє всі свої жони. І може ще настане день, коли він зі своїми дружинами
Заснуть разом, без криків, мирно спатимуть без зрад на діамантових подушках емоцій.
...Якір із ланцюговою любов’ю набирає силу, щоб лягти на найглибше дно, подалі
Від базарів. Шовкові вітрила, як натягнуті пружини, ніби закинувши назад голови,
Рвуться вперед, може, до того, щоб проявитись в бутті наречених простирадлами...
Силует, що тільки-но увійшов через найтонші тунелі сюди, стоїть тепер на стільці,
Тримаючи правицею трос, вибираючи щось одне із трьох:
1. Повиснути з канатом на шиї;
2. Скочити із канатом додолу;
3. Схопитись за нього і лізти щосили, може, трос цей є частиною ліфту і згодом потягне угору.
...навколо стільця нема ані базарів, ні ярмарків, нема нікого...
...навколо суцільне провалля...
...погаслих цвинтарних лампадок...
Вершкова гуща суботнього пополудня
Безіменно запускає руку у волосся неначебто
Маніяк вкотре вже розсікає голову тесаком,
Аж чиркає і цвіркає живицею молодої наснаги...
Грайлива, що не кажи, з пружними стегнами
Вигинає кисть у всіх можливих траєкторіях фізики...
Три з половиною п’яних метри навпроти мене,
Назустріч хтивому погляду ловця...
Серце розколихується –
Вона напрочуд красива...
Excuse me, пане Маслов і Роджерсе,
Коханка необхідна прудко мені!
Я поганий Паганіні і нахабний Моцарт,
Проте бачу їх виструнчені тятиви нот,
Що дограють півтакти розлучення...
Каторжно якось і амбівалентно, як знаєш от
Про пінопластові крила, бувало якось підглядав,
Як вони їх одягають і чепурно розправляють,
А потім в кафейці просочуються легковажним
Тютюновим єхидним туманом... в картонних вінцях цноти,
З густими підсвідомостями під товщею нитки серпантину,
Шляхетною анемією шкіри, настирливою крихтою наївності,
Обручкою на дні сумочки, лихоманкою наїжаченого вечора
Та довгими чорними віями, що виростають зі стиглого смутку...
Вона мені дуже дорого коштуватиме, якщо вона не повія...
|
