|
7. Жінки і золото
Нас п`ятеро, вона одна. І днями
доїхавши сюди, ми кинулись у хвилі
морські і вперше я побачив, що у тілі
жіночому є ангел. Тобто з нами
п`ятьма все ясно – кожен з нас без тями
змагається за неї. Звісно, я не в силі
так плавати як А. чи танцювати в стилі
гей-гоп як С. чи М. – на радість дамі.
Не маю тачки як у П. – її ж найбільше
спортивні ваблять. Не куплю, як інші,
парфумів, цяцьок і на жаль нікуди
не запрошу її. З найдальших меж
походжу, з найбідніших, але все ж
вона вночі таки зі мною буде.
14. Вогняна вода
Коли я почав писати, мені не сказали правду
що це насправді хвороба, що мене захоче
лікувати родина, а ще душі жіночі,
що пером їх торкався, будуть лізти в палату
лікарняну до мене. Що мені призначать
навіть курс примусовий, що на жаль почну я
удавати покращення, прикидатись на дітях
та в директора школи, я вже видужав наче
а тим часом так само на заопівнічній
кухні знов писатиму вірші і хай демонічні
звідусюди примари й параноя до гробу,
і хай руки трясуться. Бо ніхто не сказав же,
що такий аж цей сором, і той дурень назавше,
хто наснив собі сам цих контактів хворобу.
21. Сезон дощів
Чеславові Мілошу
Проїздили ми Вроцлав, чорне море руїн,
що у ньому вигнанці в часи відбудови
зберегти захотіли хоч дещо зі Львова,
щоб не снився, не снився. Тому мабуть він
так багатий на діри, вибоїни, сплін
і дощі затяжні. Я натис на гальмо
надто пізно і опель в покорі відмовив,
крутонувся і звісно – кінетика змін –
в`їхав просто у бровку. А я одороблом
коло нього стояв, мов мені що пороблено,
цілий світ зупинивсь. І коли йшло на п`яту,
подзвонили, що вже, що нема, що помер.
Що в містах остаточну понесено втрату,
а лишаються тексти, дощі і тепер.
34. Мапи
Фройд відкрив Америку. Певної ночі,
після місячних мандрів у трюмі для бранців,
серед інших трьох тисяч посинілих міґрантів,
містечкових вигнанців зі Сходу Європи.
Цілий місяць блювання. Все, заховане досі,
повилазило врешті. Очищені душі
карантин відсидівши, виходять на сушу,
що обіцяна їм. Сухі і порожні,
розпізнавані легко за знаками шкіри,
згідно з ними й платня. Величезні без міри
тут і банки, й театри, й машини. Наїстись
можна врешті і сповнитись. Фройдові снилось,
що відкрив новий світ, що з-під мапи він виліз
і росте, і ніде вже його не помістиш.
37. Забуті мапи
Коли я був на Україні, настав червень
і я брів по коліна в травах, а пилкові хмари
у повітрі носились. Я шукав рідних,
та вони сховались під землю, забилися глибше
ніж мурашині сім`ї. Я всюди питався
про сліди за ними, хоч трави і листя,
і кружляли бджоли. Тож я лягав ближче,
вустами на землю і промовляв це закляття –
виходьте вже, все позаду. Й ворушилась
земля, а в ній кроти i черви, і здригались
надра і держави мурашок роїлись, а бджоли
над усім літали, я казав їм виходьте,
до землі звертаючись і чув, як зростає
височенна трава, дика, довкіл чола в мене.
Переклад з польської Юрія Андруховича
|
