|
| |
Чотири з восьми
|
Переінакшення історії
Леонід Грабовський виїхав до США
і тепер грає на органі у лютеранській церкві
а також продає у музичній крамниці
рекомендуючи покупцям найбільш ходові CD
кілька концертів його музики
не зробили тут такого враження
як написаний (але ніколи не виконаний в Україні) концерт на початку 60-тих
Микола Воробйов ловив рибу у Ґлен Спей
але нічого не спіймавши повернув на Україну
і далі досліджує жуків та комах
вивчає мову риб
і його знання у цій ділянці дорівнюють нулю
а могло ж бути – що Юрій Тарнавський не приїхав би до США
і напевно спився б – завершуючи життя у наркодиспансері –
поклавши під подушку улюбленого Кена Кізі
а Богдан Бойчук – пропрацювавши їздовим у колгоспі ім.Калініна –
так і не знав нічого про Нью-Йорк
римував би щось друкуючись у “Бучацькій правді”
перейменовану за незалежності (дякуючи Богу) на “Бучацьку волю”
а Богдан Рубчак викладаючи у якомусь педінституті
писав би про революційні мотиви у творчості Лесі Українки
плутаючи віхи розвитку модернізму і постмодернізму
нарікаючи на Григорія Грабовича і на його шевченкознавство
а вечорами сидячи у дешевій забігайлівці пив дешеву горілку
без закуски бо на це завжди бракує зайвої гривні
натомість є Нью-Йоркська група
Грабовича каменують – немов блудницю – за Шевченка
бо він і його опоненти розмовляють різними мовами
і справа не тільки в тому що вони не знають англійської
на щастя Тарнавський Бойчук Рубчак
буваючи в Україні
видають там книжки
бо у діяспорі хіба що руді миші прочитають їхні вірші
не варто переінакшувати історію
мабуть таки не варто
|
|
|
|
|
|
